Мы сами вставляли камни в стену, что зовётся «грехом»,
Мы сами строили рамки, чтоб Бог туда не вошёл.
Мы в рамках прятались сложных - сомнений, людского суда
От Бога любви, и ложью отяготили сердца...
Стояла стена немая между людьми и Творцом.
За ней жизнь была неземная, а здесь смерть царила грехом.
Но пала стена внезапно, - не мы разрушали её, -
Иисус на кресте был распят - и Сам сокрушил её!
Он так возлюбил наши души, что силой Своей Крови
Стену греха разрушил и нас возродил в любви!
Пала стена немая. И в царство смерти и вечной тьмы
Ворвалась жизнь неземная силой святой любви!
Бежали все духи ада, когда свет любви воссиял...
Иисусу была награда в тех душах, что Он спасал.
"Отец, Ты прими спасённых. Любовь победила Твоя!
Духом Святым рождённых веди в неземные края!"
Чтоб пала стена немая, и в царство смерти - туда, где ты,
Ворвалась жизнь неземная, - к Богу любви воззови!
____________________________________________
Эту песню и другие песни, музыку которых
дал мне Господь, можно прослушать на моей
страничке в Поэмбуке по адресу:
https://poembook.ru/id111230
Ноты этой песни и других песен можно бесплатно
скачать на моём сайте "Песни от Господа"
по адресу:
https://innagitelman.musicaneo.com/ru/
Комментарий автора: Ноты этой песни можно скачать и прослушать аудиозапись
на моём сайте "Песни от Господа" :
https://innagitelman.musicaneo.com/ru/
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
